Місяць тече водою,
З гори кам’яної
Спадає росою,
Розсипається зірками,
Розливається ріками,
Тече за течією
Моєю душею…
Зірки мов мрії
Мчать до ранку,
До мого світанку.
Побачать очі,
Безмежне бажання ночі.
І проллються тілом
Нестримні потоки,
Сонця проміння,
Ночі плетіння,
Сяйва бажання,
Безмежжя кохання…
Нестримні мрії
Пливуть за течією,
Вплітаються зірками
Моїми руками.
Дотику бажання,
Подиху кохання,
Тремтіння зірки,
Мов аромат квітки.
Біжать потоками,
Моїми затоками,
Вливаються нестримно
В душу невпинно,
Уквітчає цю хвилину
Моєї вічності днину…
Серце затріпоче,
Несе на крилах ночі.
Ніхто не знає,
Як палко кохає,
Як довго чекає,
Тяжко ступає,
В момент завмирає.
Чекає… Виглядає…
Завмерло в бажанні,
В подиху коханні.
Наповнене снами,
Сяючими зірками.
Мерехтить тіло,
Душу зігріває,
Але в мить завмирає…
Самотності бажання,
Безмежного кохання.
Мов подихом туману,
Сповиє ніжний ранок.
Нікого не має.
Серце палає,
Тіло обпікає,
Холод відчуває,
Мрію забуває,
Одиноко завмирає.
Лиш рання зірка,
Мов крихітна мрія,
Не зникне ніколи.
Сяє одиноко,
Чекає ранку,
Виглядає мого світанку…
20.11.2016 р.
ID:
744146
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 31.07.2017 00:45:17
© дата внесення змiн: 31.07.2017 00:45:17
автор: Інге Ярова
Вкажіть причину вашої скарги
|