Душа моя то засиха,
То знов натхненно оживає,
І вільно серце віддиха,
Коли його любов чіпляє,
А іноді душа закута,
І біль на моє серце тисне,
Бо в них вже діє та отрута,
Що була випита навмисне.
Тоді від щастя вже без тями,
Серце з душою так дуріє,
Що важко висловить словами
Тому,кохати хто не вміє.
Душа і серце мов ті хмари,
мов дві однакові дороги.
А чари?В них вже діють чари,
І будуть діять дуже довго,
І того дива золотого чекала довго та душа
,І серце вільно віддиха
В імя того гріха земного,
Що усю вічність процвіта!
