"Я розмалюю рік на кольори..."
І. Лаврик
Ти напиши життя на білому папері
І підбери найближчі серцю кольори.
І не дивись, що знову у етері
Криваро-чорні...Ти своє твори.
Душа маляти - підсніжник білий-білий,
І оченята карі - мамин талісман.
Дарма, що день сьогодні трохи сірий
І зранку ліг під вікнами туман.
Я на уявнім лузі найпізніше скошу
Ті трави, де василиків й ромашок вал.
І в Бога днини ясної попрошу,
Щоби волошки відгуляли бал.
Щоб було небо все і чисте, і блакитне...
Яким же кольором я намалюю сміх?
Якщо цей день за обрієм поникне,
Я намалюю мрій рожевий міх!
Я напишу́, я заспіваю, намалюю
В кольо́рах срібно-золотих.
Своїм життям, як світом, помандрую
І про батьків згадаю...Як без них?
Як зацвіте бузок попід дощатим тином,
В той образ світлий я конвалій ще додам.
А ще - у брамі горду горобину,
Нікому їх зрубати я не дам.
Я намалюю ніжність - липову алею,
Своїх ялинок гордий велетенський ряд.
В чужім вікні - типову орхідею...
Розорене гніздо...Навіщо?..Як?
А у сусіда хата біла з чорним дахом.
Навіщо заглядаю під чужі дахи?
Я зачаруюсь біло-чорним птахом:
Як він долає нелегкі́ шляхи.
Він має волю, віру, нездоланну силу
Вдихнути аромат вкраїнської весни.
Ту віру, що до гнізд їх всіх присилить
Й потомство Бог дозволить завести.
А для Творця я підберу кольо́ри світлі,
Веселку намалюю - дивовижний німб.
Окрім зими нас радують і квітні.
Твори! Малюй! І розчинися в нім!