Місяці між нами і дні залишились
Складаємо в роки, у вірші списуємо
Вечори наповнені голосною тишею
Стають нашою щастя призмою
Добре те, що було даровано
Відчуття миті та її невагомість
Страшно те, що тепер в історії
Вся ця цінність - є нині відносністю
Забувають про нас перони
Ми у вокзальних змальованих стінах
Розвіває по різних вагонах
Вітер пам'ять про душу й тіло
Полюбити ці долоні та очі
Відшукати за ними величність
Потім втратити часу поміч
Свою сутність в тобі згубити
Що не вернеться згадувати лиш інколи
Теплим ранком чи німим вечором
Дні і ночі вірно тебе сповідувати
Пам'ятати всі доторки серця
Місяці та осінь між нами збережені
По світам збирати клаптики слів
Потонути б якось у твої безмежності
Як зустрінемось ще, бо скільки ще буде життів.
