вийшов у двір викурити останню на сьогодні сигарету і там
довелось із ввічливості вислухати чоловіка
з пивним пузом і бузкового кольору курткою
з 28мої квартири,
здається.
той говорив про самогубство
в будинку навпроти,
можливий неврожай бульби через
майже тотальну відсутність
цієї зими
приморозків і хуртовин,
раптове подорожчання того ж таки курива
і свою колишню дружину("курву"),
що втекла з якимось "скульптором"
хоч, на його думку,
надгробні плити -
далеко не скульптури,
а різьбити по камені він вміє і сам.
але, каже, для чого я все це тобі розказую?
В класичних Афінах, надриклад,
про жінок говорити вважалось..
ну майже поганим тоном
і довести це зовсім не важко:
згадай, каже, античну комедію
того часу
там йдеться лише
про образи героїв,
політиків, інколи полководців,
та чи чув ти бува згадки про їх матерів,
або
хоча би дочок?
не говорячи вже про судові записи.
жіночі дуелі топлес я упустив
бо варто було б подумати в цей час про сон,
спання і
в позі ембріона поступово
рахувати колишніх баб,
баобаби в країнах, де не був,
її їбучі бігуді,
чи, на крайняк,
яких-небудь баранів
або цілком конкретних -
курбан байран, you know?
салют, Таджикистан.
і вправно вистреливши в синє небо
окурком
прощаюся з сусідом-Йосипом,
чи то пак,
Мойсейем.
а ця ніч-нуар
також, здається,
останню на сьогодні здійснює затяжку.
і повір, читач, не варто
шукати в моїх віршах сенси,
нові станси до Августи,
або щось на кшталт.
"чайки летять за таулером, бо думають,
що звідти викинуть сардин."
так, я надто багато читав Сократа
на третій сторінці "The Sun",
Кант і Сартр - банально "cunt",
їм делеко до Еріка Кантона.
а ще: я не бачу різниці між пасом Пеле
на Карлоса Альберто
і в кращі роки Рембо текстами.
що залишається? -
я маю рифмувати поверх.
моряк без шкуни чи яхти
Роналдо в дві-тисячі-п'ятому:
забити-заплакати.
доброго ранку
