Моя стежка помічена Богом! -
Я ж казала, що правильно йду.
Ось і вивів на ширшу дорогу:
Чи на добре, а чи на біду?
Та дорога вже збита копитом,
Тут ходили до мене віки.
Ну то й що, що дощами прибита,
То ж не в серце залізні кілки.
То ж не цвяхи в Ісусові руки!
І твій хрест не такий вже й важкий.
Що ти знаєш, людино, про муки?
Ти з-за пазухи витягни кий.
Поспихай у мішки свою зброю,
То - непотріб, простий собі хлам.
Поцілуй наостанок Героя
Й подивися у очі батькам.
Твоя стежка помічена Богом,
Як живеш ти на мирній землі.
Знай: війна недалеко, за рогом...
Хай не гасне твій вогник в імлі.
Бо душа, друже, світить допоки
Там жертовний вогонь не погас.
Ти живий! Чуєш Богові кроки?
Він тебе стереже повсякчас.
