Поема
1
Кого любов вже рухає
в любові вічні очі
є...
в любові
вічні вуха
є...
як мало в світі
мова в’є
як гріє світ–
серце моє
якби я згас
і впав
яка це мова?
І Бог би світу
не впаяв –
ні слова?
Поки є я
громад всіх не спитаюся
але громаддя – носія
тримає в Космосі –
й це я –
і Бог трима –
де Світло вам сія
це Він і сам не знаю
де вже
я!
а світ
до Бога
несподівано вертається
більш не крутіться: знаю
що пече
я в серці каюся?
чи інші каються?
2
О! серце як співа! –
очі веселі...
Який вже в дружбі!..
в будь-чиїй оселі!
У вічному Житті
вже очі молоді
й ледь золоті...
Коли над світом
ранок
в сутінь
і йде в любов
іде Присутність
і опада
на ерудитів
на клавіші
й ромашки в житі
коли така Присутність
ожива сутність
як грім для ерудитів –
чи в слові –
музику родити??
бо Слову
любов світлом пише –
коли іще
ніщо й не дише...
бо в Слові
вічні вуха
є
вуха у серці –
й слухає
розум – уява –
що за з’ява?
розум – уява?
що, світу
з’ява?
Коли Присутність:
я над сутінню
у Бозі солод
світ любити
й темних ротів
ізнизу
явність
розум-уява, розум-уява...
і як же
Богу догодити?
у Слові – музику родити?
3
Кого любов вся рухає
в любові в серці очі
є
в любові в серці вуха
є
такий –
пройшов шлях
розумовий
і покинув*...
у серці Світло
і окриленість – за спиною...
4
ну і при чім тут я
хіба вина моя
є
коли Син Божий –
і Божественне являє?
чи зникне моя спрага
одна палка
потреба
це надивитись серце
і надивитись серце –
це надивитись
небо!
це Небо!
дивна жага
така є –
яка на спокій вод людських –
це Сонце
проявляє...
І хто це коли взнає
чи хто це коли –
спинить?
за обрій відлітання з вод
безсмертями за спиною...
Ісусе, серце!
Божий Сину!!!
5
як берегти мене?
як берегти Його!
Вогонь Сятий,
Вогонь!
не говорить
не говоріть!
щезне усе від
подиху Його
не так дихнеш –
то й щез Вогонь!
Любове, Христе,
нам шукать кого?
Нікого!
птиці залетять за
овиди
так от як ще
летять
летять
так чують незбагненні
проводи
як матінку – її дитя!
19.01.2019, з причастя,
свято Богоявлення,
Київ
* пізнав обмеженість розуму
