Не спи, братко́, до мене одізвись.
Ні не пора!!! Ти двигуна рев чуєш?
Не йди наза́вжди!!! Зупинись!!!
Як мовиш, – диханням себе рятуєш...
ДАП, і знов снаряд сюди летить,
ДАП, і ні́де від розривів дітись,
ДАП, останній кут руїн горить.
Як жаль – не сон це, а кривава дійсність...
Заснув, затих в калюжі повній крові,
Зник стогін, рев мотору замовчав,
Скінчився бій в січневі дні зимові –
Трисотим був, тепер двохсотим став.
ДАП, і знов снаряд сюди летить,
ДАП, і ні́де від розривів дітись,
ДАП, останній кут руїн горить,
Як жаль - не сон це, а кривава дійсність...
В тім пеклі виконаний був наказ.
Не боячись в тяжкім бою стояли
І не втікли у нелегки́й той час, –
В Донбасі ріднім з честю помирали.
ДАП, і знов снаряд сюди летить,
ДАП, і ні́де від розривів дітись,
ДАП, останній кут руїн горить,
Як жаль – не сон це, а кривава дійсність...
Оригінал
Не спи браток, поговори со мной
Нет не пора!!! Ты рев мотора слышишь?
Не уходи!!!! Не уходи постой!!!!
Пока ты говоришь со мной, ты дышишь…
ДАП, опять снаряд сюда летит
ДАП, и негде от разрыва скрыться
ДАП, последний уголок разбит
Как жаль что это все не снится
Уснул, затих в холодной алой луже
Молчит и рев мотора, стон пропал
Окончен бой в январской зимней стуже
Трехсотым был, теперь двухсотым стал
ДАП, опять снаряд сюда летит
ДАП, и негде от разрыва скрыться
ДАП, последний уголок разбит
Как жаль что это все не снится
И в том аду был выполнен приказ
В бою не равном не боясь стояли
Не отступив и не сбежав в нелегкий час
В родном Донбассе с честью умирали
ДАП, опять снаряд сюда летит
ДАП, и негде от разрыва скрыться
ДАП, последний уголок разбит
Как жаль что это все не снится
Автор Станіслав Паплінський
ID:
836574
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.05.2019 17:07:07
© дата внесення змiн: 26.05.2019 17:10:02
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
