Пісня до України
Тих слів і пісню ти не зрозуміла.
І смутком в серці, тягарем лягла:
Стежина, що додому так манила,
Але травою й терном поросла.
Нехай же пісня та тобі насниться!
Зігріє ніжно душу від болю
І тоді квіт чарівний пробудиться,
І ти згадаєм молодість свою
І все згадаєш: слово що давала
Коли сади цвіли у дні сумні.
Як ти одна перед хрестом стояла
У ті тяжкі, холодні серцю дні.
Твій син в крові, а ти в злиденній тузі.
БО вороженьки душу роздягали
Якби ж згадати пісню, що у лузі.
Дівчата у віночки заплели!
А, Букреєва-Стефко
