Сорок років… Хоч на трішки
Перемістимося в Клишки.
Там Микола Базилевич
Жив уже як королевич:
Мав дружиноньку Галину,
Доню Катю, Ваню – сина,
Дім, як чашу, ще й по вінця,
Але Бог наш любить трійцю.
Третє з радістю чекали,
Так з’явилась наша Валя.
А була вона гарненька,
Їй раділи тато й ненька.
На «відмінно» в школі вчилась,
Золоту медаль вручили!
…Атестат і три портрети
І до університету
На філфак. Конспекти шпарить,
В комсомолі секретарить.
В «Дніпрі» хорі виступала,
З парубками танцювала.
З греком бацала «сиртакі»,
А з поляком – «краков’яка»,
З українцем – «гопака»,
Валя в танці – отака!
З москалями вихилясом.
Тут зустрівсь Окопний Вася.
Молодята не вагались,
Обнялися і побрались.
А прийшла тривожна звістка:
Васю призвано до війська.
Валя трішки засмутилась
І Сергійка народила.
А пізніше Валя наша
Ще придбала сина Сашу,
А коли диплома мала
В школу Войківську попала.
Десять років вчителює,
Ще й начальником працює.
І начальник не простий,
А навчально-виховний.
Та ось нова є морока –
Вже директором сім років.
Є у Валі педохист:
Вона вчитель-методист.
ЇЇ люблять в школі діти,
Бо відмінник наросвіти.
Мила й ніжна наша Валю!
Мабуть, годі тралі-валі.
Вгору келихи і чари,
Хай живе ця славна пара!
Як у шлюбному обряді,
Валя й Вася станьте рядом.
Щоб кохались на «п’ятірку» -
Хором гаркнемо вам «гірко»
В рік прекрасний, ювілейний,
Мир вам, злагода сімейна.
Ще – здоров’я мамі й тату,
І синам, сестрі і брату.
Щоб як квітка, розквітала,
Лиха й горенька не знала.
Щоб були і двір, і хата
Щастям, долею багаті,
Щоб в трудящих наросвіти
В світ пішли прекрасні діти,
Щоб гордилася сім’єю.
Мила Валю, з ювілеєм!
05.10.1999
