Я не живу, я лиш існую.
Я бачив так багато болі,
Я пережив жахливу бурю;
Тепер я доживаю долю.
Не мерехтять для мене зорі,
І вітер омина мене.
Не кольоровий, я прозорий,
Все пройде з часом, все мине.
І блискавка мене жаліє,
Дощ не виходить із-за хмар.
Покинула ба навіть мрія,
Та я стерплю і цей удар.
Свій вік я тихо доживаю
І сподіваюсь, що колись
До мене сонце завітає,
І прошепоче: "Ну, дивись!".
І за вікном заграють барви,
Веселка із дощем вже тут!
Та все це буде надто марно,
Бо закінчив я свою путь...
