|
До альманаху «Книга з ароматом кави»
Вспомнила встречу с северными подругами Евгенией и Лилией . Было это в 2016 году. Каждое утро Лилия готовила нам ароматное кофе из зерен. Напиток был велеколепен. Позитивное настроение, бодрость сопровождали и вдохновляли нас .
Кофе - исцелит, взбодрит!
Ароматом душистым наполнит дом.
Все дела, мечты и желания,
Активно поможет решить!
Ознакомилась с интересными фактами о кофе и перевела их на украинский язык.5.10.21
Згадала зустріч з подругами Євгенією та Лілією. Було це в 2016 році. Кажного ранку Лілія готувала нам ароматну каву з зерен. Напій був дуже смачний. Позитивний настрій, бадьорість супроводжували і надихали нас .
Кава – зцілить,підбадьорить!
Ароматом запашним наповнить дім.
Всі справи,мрії і бажання,
Активно допоможе вирішить!
Ознайомилася з цікавими фактами про каву і переклала на українську мову. 5.10.21
Легенди про каву
On Липень 3, 2017, Posted by QualityLife, In Корисно знати, By Корисно знати, With No Comments
Легенди про каву
Першими споживачами кави були араби, так вважають вчені. За одними даними кави, як напій, відносно молодий - його п'ють не набагато більше шести століть, за іншими більше тисячі років. Можливо, що кава був відомий і раніше, але документального підтвердження того немає. Вважається, що кава, воістину, є божественним напоєм, і вік у нього, щонайменше, майже біблійний.
Про походження слова "кава" немає єдиної думки. Деякі вважають, що воно утворилося від арабського слова "кауе" - "сила, енергія". Інші пов'язують його з назвою південно-ефіопської провінції - Каффа, що більш імовірно. У цій провінції досі збереглися дикі лісові зарості аравійського кави.
До Вашої уваги кілька легенд про цей напій ...
Калдім
Одна з легенд говорить, що першим на дерева з червоними ягодами звернув ефіопський пастух Калдім. Він зауважив, що його кози, з'ївши їх плоди, стають незвичайно бадьорими. Пастух, вирішивши пізнати цей магічний ефект експериментальним шляхом, зібрав ягоди і замочив їх у воді. На смак напій виявився огидним.
Розсерджений Калдім кинув гілки з ягодами в багаття, і через деякий час відчув незвичайний, запаморочливий аромат. Пастух розворушив багаття і зібрав тліючі зерна, потім знову залив їх водою і залишив настоятися.Спробувавши через деякий час напій, він, на свій подив, виявив, що смак його став гірким і терпким, але досить приємним, а незабаром відчув незвичайну бадьорість, що зберігалася протягом доби.
Калдім повідав про цей незвичайний випадок настоятелеві прилеглого монастиря. Той зацікавився розповіддю пастуха і вирішив випробувати дію напою на собі. Перед нічною службою він попросив одного з послушників обсмажити зерна в печі, подрібнити, а потім залити окропом і настояти деякий час. Потім випив напій, що вийшов. Ефект виявився дивним: він відчував себе бадьорим всю ніч і наступний день. Настоятель був настільки вражений дією напою, що змусив кожного монахам пити цей відвар, щоб ті не засипали під час нічних молебнів.
Шейх Омар
Існує ще одна, не менш цікава ефіопська легенда, згідно з якою першим властивості кавового дерева відкрив Шейх Омар, відомий як один з найталановитіших лікарів свого часу. Йому вдавалося виліковувати навіть хворих, яких інші лікарі оголошували безнадійними.
Одного разу, блукаючи по горбах, Шейх Омар звернув увагу на невелике деревце із запашними квітами. Цілитель захотів досліджувати властивості цієї рослини. Він приготував відвар тільки з насіння кавового дерева і приймав його протягом декількох днів.
Незабаром він помітив, що у нього підвищилася працездатність і покращився настрій.
Потім він вирішив додавати настій кавових зерен в цілющі настоянки, що допомагають від головних болів і нетравленні шлунка і зауважив, що їх ефективність помітно підвищилася.Довгий час цілитель нікому не розкривав секрет кавового дерева, і тільки перед смертю передав його своєму синові.
Архангел Гавриїл, кава і пророк Магомет
Одна з легенд розповідає про те, як архангел Гавриїл приніс посудину з темним еліксиром вмираючому пророку Магомету (мається на увазі, що це була кава, можливо, навіть еспресо).
Завдяки божественну силу напою Магомет вибив з сідла 40 лицарів і продовжив створювати наймогутнішу в усі часи Ісламську імперію.
Інша легенда свідчить, що вперше приготували і стали пити каву в невеликій державі Ємен, яке поневолила в IV-VII століттях нашої ери Ефіопія. Селяни Ємену здавна помітили, що напій, приготований з висушеної м'якоті плодів, розмеленої разом з пергаментним оболонкою, чудово освіжає під час важкої та виснажливої роботи.
Подальша історія кави
У XII столітті з високогірних абиссинских плато невеликі дерева з червоними ягодами, що містять знамениті зелені зерна, потрапили на Аравійський півострів. Там кави незабаром став улюбленим напоєм бедуїнів. Скрізь, де проходили арабські війська під час завойовницьких походів, з'являвся потім і кави. З Мекки, де кава називали "вино ісламу", його несли на батьківщину численні паломники. У 1511 році вище ісламське духовенство навіть скликало в Мецці спеціальна Рада з кави, так як на той час цей напій став справжньою пристрастю у арабів. На раді вирішили, кава розбещує розум і почуття правовірних, відволікаючи їх від істинної віри. Вживання кави, як і вина, було заборонено. Правда, згодом про цю заборону благополучно забули ...
Існує легенда, що розповідає про те, чому в Мецці в XVI столітті уряд заборонив своїм підданим вживати каву. Одного разу духовенство помітило, що мусульмани за чашкою кави забувають про все на світі. Вони навіть пропускають обідній і вечірній намаз. Тоді обурені віруючі звернулися до правителя Мекки Хаир-бея з проханням, щоб той заборонив цей чаклунський напій і закрив всі існуючі кав'ярні, щоб вони не відволікали благочестивих підданих від щоденних молитов.
Хаир-бей сам не був прихильником цього напою, тому вирішив сам розібратися, в чому тут справа, чому народ так полюбив кави і навіть забуває про молитвах? Він переодягнувся бідним мандрівником і таємно вийшов зі свого палацу. Проходячи по головній вулиці свого міста, він зайшов в першу-ліпшу кав'ярню, сів на м'які подушки в найтемніший куток, щоб його не впізнали, і наказав принести собі кави. Ніхто не звернув уваги на нового відвідувача.
Постійні клієнти зручно розташувалися на подушках і, потягуючи через мундштук кальян, попивали цей чудовий напій. Невимушено і плавно лилася бесіда, потім хтось став розповідати Шехерезаду. Хаир-бей так заслухався і розслабився, що прокинувся тільки рано вранці.
У той же час кава дізналися і в Туреччині. У 1554 році в Константинополі була відкрита перша в світі кав'ярня.Бесіда за чашкою кави, мабуть, мала у своєму розпорядженні до одкровення, і з часом, коли ця традиція закріпилася, султан Мурад Четвертий, злякавшись смути, наказав закрити всі кав'ярні. В одну ніч були схоплені і страчені 146 власників кав'ярень і їх відвідувачів. Однак на той час кава стала настільки популярним напоєм в Туреччині, що ця сувора міра ще більш налаштувала проти султана його підданих. І султан був змушений скасувати своє рішення: кав'ярні знову відкрилися.
В Європі про каву вперше почули в 1592 році, коли італійський лікар і ботанік Проспер д'Альпіно, який супроводжував венеціанське посольство в Єгипет, описав напій, приготований з зерен кави , як лікарський засіб.
Однак поширенню кави в Європі люто опиралися торговці вином і пивом, обурені тим, що кавові заклади почали відбивати у них відвідувачів. Нового напою була оголошена справжня війна. На сторінках газет кави називали то "сиропом із сажі", то "огидним відваром зі старих чобіт".
Незважаючи на це кава вже в XVII столітті став популярним напоєм в Італії, Угорщини, Польщі. Німеччини, Франції, Швеції.
Швидше за все, кава завоювала Росію з двох сторін: зі Сходу і з Заходу. На початку XVII століття Росія вела торгівлю з країнами Близького і Середнього Сходу, де цей напій був вже в той час набув значного поширення. У 1665 році кави вперше з'явився і в Росії. Спочатку каву вважали лікарським засобом і вживали, наприклад, як засіб від нежитю і головного болю. Вважається, що першим російським «кофеманом» був цар Олексій Михайлович.Придворний лікар прописав йому "варений кофий, персиянами і турками знаний", як засіб проти "нежиті і главоболеній". Сучасники розповідають, що цар настільки пристрастився до цього чудовому напою, що в день міг випити більше 5-ти чашок. Одного разу він навіть зробив сувору догану своєму придворному за те, що той, необережно повернувшись, штовхнув слугу, і останній пролив каву, призначений для Його Величності. Звичайно ж, сам слуга в цьому випадку постраждав більше, він був покараний різками.
Треба сказати, що раніше кави, як і зараз, був далеко не всім по кишені, адже доставляти його доводилося здалеку і монополією на вирощування кавового дерева довгий час володіли араби і оттоманські турки. Коли кава стала популярним за межами ісламського світу, стало ясно, що на торгівлі кавою можна непогано заробити і був введений сувора заборона на вивіз саджанців кавового дерева за межі Аравії. Першу крадіжку кави зробив в 1650 р дервіш Баба Будан, зумів вивезти кілька саджанців в свою рідну Індію і заснував там плантацію кави. А в кінці XVII ст., Приблизно в 1690 р голландцям вдалося купити і контрабандою вивезти саджанець кавового дерева з єменського порту Мокка (дав назву однойменному сорту кави) на острови Ява і Цейлон. Незабаром Голландія почала широко культивувати кави в своїх индских колоніях.
Минуло кілька років, і шевальє Габріель де Клю, який збирався відправитися в заморські французькі володіння в Вест-Індії, почав оббивати королівські пороги з пропозиціями організувати там плантації кави. Однак позитивної відповіді він так і не дочекався і, просто вкравши кілька саджанців кави, в 1723 р відбув з ними на Мартініці. Кавове дерево прекрасно прижилося на нових землях і незабаром кава поширилося по численним французьким колоніям на островах Карибського архіпелагу і в Мексиці.
Це може здатися неймовірним, але вважається, що з багатьох мільйонів кавових дерев, що ростуть зараз в різних куточках світу, велика частина є нащадками того самого єдиного саджанця кави, з таким трудом і ризиком для власного життя привезеного з Європи шевальє де лю.
Однак господарі нових плантацій, в кишені яких потоком текли бариші, виручені від продажу кави, зовсім не жадали ділитися джерелом свого багатства з сусідами, насамперед з бразильцями. І в 1727 р Франсишку де Мелу Палета, підполковник бразильської армії і відомий в той час серцеїд, відправився до Гвіани - французьке володіння в Південній Америці - для участі у вирішенні одного з прикордонних суперечок. Плантації кави тут були схожі неприступним фортецям - французи їх охороняли зі зброєю в руках, і про крадіжку нічого було навіть думати.
Однак красень Франсишку знайшов вихід - він спокусив дружину місцевого губернатора і розповів їй, що давно мріє заснувати плантацію кави у Бразилії. Коли переговори завершилися і прийшов час розлучатися, закохана дама подарувала бразильцеві на прощання розкішний букет, всередині якого сховано саджанець кави. Пройшли роки, і зараз Бразилія є світовим лідером з виробництва кави.
Як не дивно, ще одним стимулом до поширення кави в Новому Світі стала американська війна за незалежність. У 1773 р англійці ввели грабіжницькі мита на поставлений в Північну Америку чай.Результатом стало широко відоме подія - «Бостонське чаювання» - група переодягнених в індіанський одяг поселенців пробралася на борт трьох судів, що стояли в гавані Бостона і викинула за борт 342 тюка з чаєм. Англійці оголосили про закриття бостонського порту до повного відшкодування завданих збитків та направили кораблі для здійснення блокади узбережжя. Підсумком цього конфлікту стала війна з Британією за незалежність Сполучених Штатів і чай, що вважався «англійським» напоєм, пити стало непатріотично. Його замінив кави, який став на деякий час національним напоєм США, поки його не змінила кока-кола.
А в 1893 р сталося ще одне забавне подія - в Кенії і Танзанії, що всього в парі сотень кілометрів від рідної для кави Ефіопії були засновані перші в Африці плантації кави, для чого були привезені саджанці з Бразилії. Таким чином, кава повернувся в рідні пенати майже тисячу років потому, двічі зробивши трансатлантичне подорож.
Історії відомі і багато інших легенди про цей чудовий напій ... Однак в ХХ столітті людство більше цікавить не один з різновидів несказочной прозового фольклору, а достовірні факти.
у продовженні, пропоную читачам ще трохи зупинити свою увагу на моїй статті і, відпивши чашечку ароматного напою бадьорості, «зануритися» в історію походження слова «кава», етикету кавування, а також прочитати кілька цікавих кавових історій великих людей.
Звідки походить слово "кава"? В Африці кави називають "бан", від цього слова відбулося і арабська назва кави, під яким мають на увазі і сама рослина, і його плоди.Середньовічний перський лікар Разес в своїй медичній енциклопедії описав кави під назвою "банчум". Ну а сучасне ж слово "кава", походить від турецького "каве".
Так, кава підкорив Захід через Схід і вже французький дипломат Талейран так сказав про каву: "Чорний, як диявол, гарячий, як вогонь, чистий , як ангел, солодкий, як поцілунок любові ".
і почалася КофеМания ...
Згадка про позитивний вплив кави на розумову діяльність і творчість можна знайти в працях великих письменників. Бальзак, Золя, Бодлер, Віктор Гюго, Мольєр і Вольтер були серед його шанувальників. У відповідь на заяву, що кава є, хоча не сильним, але отрутою, Мольєр і Вольтер, як один відповідали, що регулярно пили його протягом 50-ти років, і навіть якщо б кави був отрутою зовсім слабким, то вони б вже давно померли.
Захопленню кави не було кінця, напій відтінявся незвичайними інгредієнтами. Фрідріх Великий Прусський випивав сім або вісім чашок кави вранці і повний кавник після обіду. Для нього змішували чорний напій з шампанським і для поліпшення смаку додавали ложку гірчиці. Баху ж ми зобов'язані появою оперети "Кавова кантата" - своєрідної оди кави.
У чому готують напій?
Першою на історичній арені з'являється джезва (вона ж турка). Турка - це судина конічної форми з металу або кераміки з довгою ручкою, в якому готують кофе.Не забудьте тільки, що для варіння кави в турці вам потрібен найтонший помел.
З всепоглинаючою любов'ю до кави ми розібралися, але як виникла традиція пити каву в громадських місцях?
Італія - перша з європейських країн, яка зайнялася виробництвом кави на комерційній основі. Перші суду з дорогоцінним вантажем прибули до Венеції в 1600-х рр., Відразу після того, як в Європі навчилися вирощувати цитрусові. Продавці ходили по вулицях і пропонували напій так, як це робили з лимонадом, шоколадом і трав'яними настоями. Коли кава стала доступним товаром, вони просто додали його до традиційних напоїв. Італійці швидко полюбили кави, який в цій країні став найулюбленішим і поширеним напоєм.
У міру зростання популярності кави з'являлися і розцвітали кавові будинки. У числі перших, про існування яких є достовірні відомості, з'явилася кав'ярня в місті Леггорн (Ліворно). Вона була відкрита в 1651 р До кінця XVII в. у Венеції було вже кілька кав'ярень, розташованих навколо центральної площі міста Пьяцца ді Сан-Марко. Найвідоміший в Європі кавовий будинок "Флоріан" прийняв перших відвідувачів в 1720 р Венеціанці і багаті іноземці проводили в ньому час, розважаючись бесідами і насолоджуючись грою оркестру, розміщеного на відкритій терасі.
Цьому прототипу сучасного кафе протегували люди науки і знамениті художники і письменники, серед яких були Байрон, Гете і Руссо.
Дамам радили кави лікарі, як профілактику хвороб і протиотруту депресії. Напевно, ці веселі і дихають здоров'ям жінки і залучили в перший кавовий будинок Джованні Джакомо Казанова.
Пізніше стали відкриватися кавові будинки всюди. Це знаменитий кавовий будинок «Педроччі» в Падуї та кафе «Греко» в Римі, де серед частих гостей були Мендельсон, Розетті, Лист і Тосканіні.
В кінці XIX століття відвідування кафе стало незмінним атрибутом міського життя.Ці заклади служили своєрідними центрами поширення інформації і, навіть освіти, місцями зустрічей і бесід для представників всіх верств населення - політиків, діячів мистецтв, науковців, ремісників, дам і джентльменів.
Що стосується, чи корисний кави або шкідливий, то останні наукові дослідження показали, що натуральна кава містить більше антиоксидантів, ніж оливкова олія, червоне вино і навіть зелений чай.
Цей енергетичний і обнадійливий напій, в малих дозах стимулює мозкову активність, покращує обмін речовин і фізичну витривалість. Внаслідок звуження судин після вживання даного напою може зникати головний біль, а дія кофеїну на організм людини призводить до поліпшення настрою і загального емоційного стану.
Здоров'я - це добре, але для багатьох кави еспресо - це ще й запорукою гарного настрою, високої працездатності і творчої наснаги.
Кавові історії
Історія І. У Римі в одній з кав'ярень стався кумедний випадок. Відвідувач, відпивши ковток кави, негайно попросив рахунок і побачив в ньому цифри, які змусили його підскочити. Сталося все тому, що відвідувач був іноземець і, замовляючи каву, він помилково вибрав дуже дорогий сорт з прянощами. Але справа не в цьому. Підскочивши, він впав і зламав табурет, на якому сидів. Цей табурет тепер виставлений у вітрині кафе з написом: «Він спробував і зламав табурет. Спробуйте і ви ». Як не дивно, в кафе немає відбою від відвідувачів.
Мудрий монах вирішив спробувати на собі дію невідомого чагарнику. Коли він приготував відвар з листя і плодів рослини і випив його, то відчув небувалий підйом сил. Ніколи ще настоятелю не доводилося пробувати напою, так ефективно освіжаючого і збудливого людини. Незабаром він не тільки сам пристрастився до нього, а й вирішив поділитися рецептом його приготування з іншими ченцями, нерідко засинає під час довгих нічних молитов. Чудодійний відвар настільки сподобався мешканцям монастиря, що його стали пити щодня. Напій прекрасно стимулював розумову діяльність і дозволяв легко переносити навіть самі монотонні молитви.
Історія ІІ. Зібравшись якось раз за післяобідньої чашкою кави, римське духовенство згадало наймолодшого в бутті католицької церкви Папу Римського Бенедикта Дев'ятого, який був обраний главою Ватикану, коли йому виповнилося лише дванадцять років. Сталося це в XI столітті. Подібних випадків за свою історію католицьке духовенство не знало.
Досить швидко слава про чудовому відварі поширилася далеко за межі монастиря. Ця історія сталася в провінції Каффа, розташованої на південно-заході Ефіопії. Саме тому, в пам'ять про неї, насіння, дерево і виготовляється напій стали називати «кава». Спочатку кава вважалася мало не елітним продуктом, і його могли дозволити собі тільки заможні люди. Однак з часом він міцно увійшов в ужиток навіть простих арабів.
Історія ІІІ, яка сталася в Швеції в XVIII столітті.Король Густав III вирішив помирити своїх підданих, які постійно сперечалися між собою про те, корисний кави або шкідливий. Мудрий правитель наказав замінити смертну кару двох братів-близнюків на довічне ув'язнення. Братам вирішили створити однаково хороші умови і одному з них давати щодня велику порцію кави, а іншому - таку ж порцію чаю. За засудженими спостерігали два професори-медика, які повинні були констатувати стан здоров'я братів. Засуджених посадили у фортецю. Весь двір в нетерпінні чекав, чим же закінчиться цей експеримент. Навіть важливі вельможі цікавилися, як там почуваються брати-злочинці.
Минали дні, тижні, йшли роки. Не виконавши доручень короля, помер один з професорів, потім за ним послідував і другий. В одній з жарких битв склав голову і сам король. Брати встигли постаріти, але продовжували систематично пити каву і чай. А смерть, як би в насмішку над противниками кави і чаю, змушувала себе чекати. Нарешті, в 83-річному віці помер засуджений, що пив чай; декількома роками пізніше помер його брат, що пив каву.
Історія ІV. Сталася вона на початку XVIII століття, саме в цей час французи і голландці почали розводити каву в своїх південно-африканських колоніях, у Французькій і Голландської Гвіані. При цьому вони суворо стежили за тим, щоб саджанці ніхто не перевіз в приналежну в той час Португалії Бразилію. А за спробу викрадення саджанців простим людям загрожувала смертна кара.
Довгий час межа, що розділяє дві Гвіани, що не була чітко промаркована. Між французами і голландцями постійно відбувалися зіткнення через землю.Одного разу для вирішення одного з таких суперечок як незалежний суддя французи і голландці вирішили запросити високопоставлена особа з Бразилії, сеньйора Франсіско ді Маллен Палхета.
З життя великих
Приїхавши до Голландії, Петро I оселився в будинку торговця і бургомістра Амстердама. Тут прийнято було кожен день випивати по чашці кави. Спочатку царю не сподобався гіркуватий смак і специфічний аромат напою. Однак, випивши чашечку і відчувши раптом підйом життєвих сил, Петро гідно оцінив його чудове вплив. Після повернення в Росію цар в наказовому порядку запровадив кави в вживання. Цей ароматний напій подавали навіть відвідувачам кунсткамери.
Одного разу Анна Іванівна мило розмовляла в колі своїх придворних дам в очікуванні, коли їй подадуть чашечку кави. Слуги внесли кавник. Однак напій виявився настільки погано приготованим, що його неможливо було не тільки пити, але навіть взяти в рот. Виявилося, що кава варила нова кухарка, що замінила хвору подругу. Знаючи круту вдачу цариці, що провинилася кинулася їй в ноги і поскаржилася, що ніхто толком не знає, як готувати каву, тому вона і не змогла зварити його, як слід. Анна Іванівна, звичайно ж, покарала недбайливу куховарку, але сама розпорядилася, щоб у друкованих виданнях «Економічний магазин» і «Загальне і повне домоведення»
Про каву писали драми і комедії, складали поеми та оди, співали пісні. Навіть кав'ярні з часом перетворилися на своєрідні клуби, де передавалися останні політичні новини, вимовлялися полум'яні революційні мови. У Парижі, Лондоні та інших містах були відкриті літературні кав'ярні, що зробили великий вплив на французьку і англійську літературу XVIII століття. У літературних кав'ярнях Парижа Вольтер і Руссо писали свої безсмертні твори. Постійним відвідувачем кафе, великим любителем і знавцем кави був Віктор Гюго.
Олександр Дюма був дуже веселим, життєрадісним людиною. У нього в будинку часто збиралися гості. Після рясного частування і приємної розмови до столу обов'язково подавали чудово звареної кави і кілька пляшок коньяку, який кожен з гостей до смаку додавав в каві.
Коли діви пішли, селянин вирішив і собі приготувати відвар з цих плодів. Випивши його, він відчув у тілі дивну легкість, всю його втому як рукою зняло, він став бадьорим і сильним, як ніби-то не працював вчора до знемоги і не провів безсонну ніч, спостерігаючи за велетнями з-за кущів.
Повернувшись у село, селянин, звичайно ж, розповів все односельцям, які побажали на собі спробувати дію невідомого напою. Незабаром кава міцно зайняв місце в серці єменців, більш того, він став національною гордістю цієї держави. Навіть сам процес приготування напою перетворився в певний обряд. Далі кави завоювало популярність спочатку на Сході, а потім і в усьому світі.
Жан Жак Руссо славився своїм вишуканим гастрономічним смаком.Він вважав за краще на вечерю пити чашку гарячої кави, додавши в нього часточку лимона.
Ернест Теодор Амадей Гофман був упевнений, що твір не може вийти поганим, якщо перед його написанням випити доброї кави, тому напій він вважав за краще варити сам, не довіряючи цей «ритуал» нікому.
Великий любитель кави Хорхе Луїс Борхес стверджував, що холодну каву настільки відрізняється від гарячого, що кава це вже назвати не можна. Після того як він осліп, за його словами, ніщо не приносило йому такого задоволення, як аромат свіжозвареної кави.
Французький письменник Оноре де Бальзак був великим любителем кави - випивав по 50-60 чашок в день і якось раз підрахував, що, створюючи одне зі своїх творів, випив три тисячі чашок кави.
«Ранковий світло, запах кави ... нічим не зіпсований день ...», - так говорить Харукі Муракамі. До речі, у Муракамі є і протипохмільні рецепт пов'язаний з кавою. Він радить вранці прийняти холодний душ, розігрітися п'ятнадцятихвилинної зарядкою і випити дві чашки кави.
Харукі взагалі вважає, що земля - НЕ куля, а кавовий столик. Необхідно відкинути думки про гравітації і зміні часових поясів. Світ - це просто кавовий столик, створений з можливостей. І вибір надано виключно кожному з нас.
Ранок кожної людини починається з улюбленого заняття, яке бадьорить і задає тон на весь робочий день. У кожного своя рутина, але, як показують наукові дослідження, багато людей починають свій день з чашки хорошої кави.Даний напій встиг завоювати серця мільйонів людей в усьому світі і зараз любителі кави варіюють способи прийняття улюбленого напою за допомогою різноманітних рецептів. Заварюючи свій улюблений напій, ми не завжди замислюємося про те, наскільки великою є індустрія кави в усьому світі і наскільки сильно вона впливає на життя людей з різних континентів.
Слід пам'ятати, що кава - це насправді не просто напій , це традиція, культура, мистецтво.
на завершення хочеться побажати всім любителям кави незвичайного еспресо як в книзі любителя кави Харукі Муракамі з «оксамитовою міцністю від якої приємно поколює долоні» ...
https: // www .qualitylife.com.ua / legendy-o-kofe
Переклала на українську мову 5.10.21
ID:
927125
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.10.2021 14:18:06
© дата внесення змiн: 09.10.2021 19:53:06
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую за підтримку!
