Прийшла у рідний дім лиха година,
Болюча і жахлива новина…
Єдиного у мами вбито сина,
Його забрала назавждИ війна…
Під бомбами загинула родина,
У чом її смертельная вина?
Лишилась лиш дитина-сиротина,
Її життя скалічила війна…
Вхопила мама донечку і сина –
На потяг, за кордон спішить вона.
Розгублена, мов без гнізда пташина,
Бездомними лишила їх війна…
Що Україна – житниця, всі знають!
Хліби у полі пишні, мов стіна,
Збирали б ми рекордні урожаї…
Якби не спопелила їх війна.
На бій військові йдуть за Україну,
Ще молоді – на скронях сивина…
Кохати б їм дівчат, свою родину,
Та розлучила всіх страшна війна…
Тетяна Котельнік
Боже, скільки життів відібрано та скалічено клятими окупантами! Вірш - у самісіньке серце! Дякую, Тетяно!
Покровчанка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тема війни зараз на першому плані. Нам, людям, які можуть боротися лише своїм словом, необхідно писати всю правду про цю війну.І про майбутню ПЕРЕМОГУ обов*язково!