Вже рік... А руки тремтять, мов вперше.
Вже рік...А ніби, вчора сколихнувся світ...
Вже рік... А на сто постаріло в нас серце.
Вже рік... А я в тридцять сивезний дід...
Почуй нас, світе...Вже рік воюєм!
Клятий ворог життя не дає...
Перемогою душу лікуєм.
За свободу тіла віддаєм.
Вже рік... Схаменіться ж бо, бесури кляті...
Вже рік... Хтось шукає свою рідню.
Вже рік... Наші воїни мужні, завзяті.
Вже рік... Не знімають свою броню.
Чуєш світе! Ми хочемо жити!
Стільки ангелів маємо вже...
Нас війна замотала у сіті.
Ми б'ємось за своє - не чуже...
Ми б'ємось тут за своє?
Чи то так насправді є?
На папері все тут їх, запроданців цих й бариг, за кордоном всі сидять. Поверніть усе, що вкрали, за що кров тут проливи і не раз на цій землі. Що твоє тут - лиш кредити, лиш платіжки, тут давно вже паразити і російські і свої точать соки із землі.
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний вірш та не рік в нас війна, десятий оберт нажаль, а що рік - то ж брехня. На ній, хто міг те й те заробив, а для миру хоть хтось щось з них зробив?
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ці не схаменуться ... а світові маємо дякувати ... за всю свою довжелезну історію Україна перший раз отримала поруч з собою таких гідних союзників ... мо до цього йшли майже тисячу років ... скільки наших прадідів мріяло дожити до цього ... стільки болю, але й стільки радості, бо МИ Є, існуємо, торжествуємо на своїй землі ...
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ці не схаменуться ... а світові маємо дякувати ... за всю свою довжелезну історію Україна перший раз отримала поруч з собою таких гідних союзників ... мо до цього йшли майже тисячу років ... скільки наших прадідів мріяло дожити до цього ... стільки болю, але й стільки радості, бо МИ Є, існуємо, торжествуємо на своїй землі ...
