А слово у божій благодатті
Це ліки - небесна криниця.
До зірок летять пташки крилаті,
Щоб від спраги води напиться.
Я п'ю з золотої чаші - життя
Лелію -мальви біля хати.
Розквітають високі почуття
Славлю труд українки- мати.
Читаю очі жінки ,як книгу
Малюю пейзаж до сюжету.
Зір ,як сонечко розтопить кригу
Веде на зелену планету.
Колір волосся личить до лиця,
Як сонце золоте у небі.
Цілюще слово поета -митця
Дарує нам щастя в потребі.
А душа, то храм -куточок раю
Тут рай знайшла маленька пташка.
Зорить, співає до небокраю
Молиться Богу, як монашка.
------- 2----------
Всі ми ,родом із квітучих садів
Там ,де мріями зростало дитинство.
Цвів-тихий рай для білих голубів
Душа вдихала у квіт блаженства.
Моє село в білім цвіті вишні-
Хата-немов би писанка край доріг .
Осяює сад- зірка Всевишня
О ,яка благодать ,як падає сніг!...
На березі річки, як у казці:
Ліс, гай і діброва -трави духм'яні.
Земля зродила у божій ласці:
Горіх ,груші, сливи ,ябка рум'яні.
Я ходила у трави босоніж-
І тут купалась у вранішній росі.
Ловила мить літа у бездоріж
І волошкою цвіла у тій красі.
Слухала спів солов'я доночі
Водограй , що дзвенить , як чистий кришталь.
Дивилася місяченьку в очі
Злітала до ясних зірок в синю даль.
Тут, як сонце золоте -пшениця
Немов море хвилями плюскоче-лан.
Поїть птицю від спраги криниця
Хто із тих джерел пив воду ,той є пан.
Пахне матіола вечорами
А в зеленім гаю липа золота.
Літає чайка над берегами
милується ,як зріють стиглі жита.
ВСІ МИ, РОДОМ ІЗ САДІВ
Всі ми ,родом із квітучих садів
Там ,де мріями зростало дитинство.
Цвів-тихий рай для білих голубів
Душа вдихала у квіт блаженства.
Моє село в білім цвіті вишні
Хата-немов би писанка край доріг .
Осяює сад- зірка Всевишня
О ,яка благодать ,як падає сніг!...
На березі річки, як у казці:
Ліс, гай і діброва -трави духм'яні.
Земля зродила у божій ласці:
Горіх ,груші, сливи ,ябка рум'яні.
Я ходила у трави босоніж-
І тут купалась у вранішній росі.
Ловила мить літа у бездоріж
І волошкою цвіла у тій красі.
Слухала спів солов'я доночі
Водограй , що дзвенить , як чистий кришталь.
Дивилася місяченьку в очі
Злітала до ясних зірок в синю даль.
Тут, як сонце золоте -пшениця
Немов море хвилями плюскоче-лан.
Поїть птицю від спраги криниця
Хто із тих джерел пив воду ,той є пан.
Пахне матіола вечорами
А в зеленім гаю липа золота.
Літає чайка над берегами
милується ,як зріють стиглі жита.
Всі ,ми родом із квітучих садів
Де матуся співала колискову.
Збирали -колосок до колосків
щоб у вишиванці славити мову.
М.Чайківчанка.
