УВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР ВІД ГРОЗИ
Пролетіла блискавиця стрілою
З чорної хмари вдарив грізно грім.
Падає , ллє дощ, як з відра струною -
Без вогню розстелився сірий дим.
Скрегочуть сороки, чорні ворони,
Забили у дзвін чорними крильми.
Сховались під листям зелені крони,
Ясен день скрився поміж хмар пітьми.
Падає дощ, б'є в барабан печалі...
Увесь світ завмер від грози, лампад.
Гроза розганяє хмари у далі -
Насіяла, як яйце - сніжний град.
Вітер зронив у саду вишневий цвіт ,
Наламав гілок, натрусив листя.
Топче брудним взуттям увесь божий світ
Залито дощем усе обійстя.
Реве вітер, як у пастці дикий звір
І звалив у ластів'ят гніздечко.
Коли зійшло сонечко до синіх гір
Пташечки розправили крилечка.
Коли зійшла веселка після дощу
Дає божий знак людям на землі.
Летять птахи до дуба, як на прощу, -
Щоб віднайти сонечко в сірій млі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА .
Гарно 
Чудовий вірш! 
