Ще Богу помолитися не встиг,
А вже, як карти, падають будинки,
Лякають долю. Але ти не з тих,
Кого завчасно кличуть на обжинки.
Хоч вулиця з-під ніг твоїх тіка,
Де лопотіли верби і тополі,
І повноводна де людей ріка
Кипіла від людей, а не від крові.
Вирівнюєш очима горизонт,
Тримаєш дня та ночі рівновагу.
А осені жовтогарячий фронт
Перевіря захисників відвагу.
Хоч не постануть з попелу міста -
Розносить стрімко вітер зойки болю.
Можливо, ти один такий зі ста,
Кого не вкрив туман на полі бою.
Кому закрив долонею вуста
Не помсти янгол - що йому від того.
Кому ще відбудовувать міста,
І дочекатись віку золотого.
