“Заспівай в мені Цар-дзвоне,
на маківці,
язик у осерді
біле – біле
червоне – червоне
а все милосердніше!”
Боже, де Ти? – хочу к Тобі прихилитися!
Чую спів – я ж співець Твій і голосник…
Боже, хочу співати у Тебе навчитися!
Отче, Христе, розв'яжіть мені
серця язик!!
“Заспівай в мені, Цар-дзвоне,
на маківці,
язик у осерді
церква – церква
закони – закони
а все милосердніше!!
А з Марією – наймилосердніше!!!
Мати Божа – тисячу раз пізнав – наймилосердніша!..
От, почули, які дала крила??
Вічний поміччю – в Трійці святий Миколай!..
Це Твоя,
Твоя сила у Небо злетіла,
Боже Слави! Христе!
допомагай!..
Слава Божа пером золотим нас
прикрила…
Слава Божа в нас душі нетлінним життям
осінила!
“Заспівай в мені, Цар-дзвоне,
на маківці,
язик у осерді…”
…Никне трава у полудень,
ще й на землі поникає,
Блискавка й грім не страшать так хлопів!
Перед Тобою у трепеті благоговійно
усіляке змовкає,
Царице Всеєдності!
прийми цей у серці спів.
О, як із найглибших сердець проникаєш –
прикрашати землю й Небо,
Єдина,
Духом в усьому усім і над всім!..
Вічністю віє,
В серці вічністю віє, віє…
Сильно вічністю віє,
збережи ще землянам життя,
Діво Маріє, Богородице Діво Маріє,
Сльози серця летять…
та вже не на землю летять!
Трійця з Марією – в тиші…
Трійця з Царицею – в тиші…
світ благоговіє…
ми є земля під ногами – ще полонені землі
Діво у серці,
Властителько!
серце Маріє…
які є нещасні голодні голі малі…
О Маріє, о Солов'їна!
із найглибших сердець
проникаєш –
прикрашати землю й Небо,
Єдина,
Духом в усьому усім і над всім!..
Тріумфуй, Маріє!! –
співа моє серце (двічі)
Всі квіти полів –
це серця на землі,
летіть до Марії!
й заплачте! – ви Матір,
варто сказати,
забули
чи рідко пам'ятаєте,
не щоднини, –
і зараз це бачите!
Хіба розумні люди?? –
Величайте Її! співайте
серцем хвалу! –
буде мало серцю, що любить!!!
Любіте Її, величайте Державу Її!
Правду казали святі, і я знаю:
світ тільки тому живий, що Марія
спасає!..
Подивується самоприморожений світ:
“Велика Мати християнська!!!”
Велика Мати християнська… бо
Наймилосердніша…
2000,
Київ
Україна мислила себе в категоріях слави і свободи. Київ бачив себе Сіоном і Другим Єрусалимом. В нашій інтелектуальній традиції переважали гуманістичні ідеї. Нашим світовим ідеалом була і залишається сім’я вільних і рівних народів. У своїй національної індивідуальності ми прагнули об’єднати і гармонізувати природню та історично сформовану поліфонічність і в такий спосіб впливати на свій «простір буття» та світ і народи навколо.
Цей перелік жодним чином не вичерпує всього реєстру принципів та уявлень, з якими українські державці і мислителі ставилися до участі України в світовому житті. Однак, він вказує на найважливіші осі нашої міжнародної екзистенції і відображає суть того, як мислимо себе в світових координатах і як свідомо чи несвідомо бачимо себе в майбутньому.
І перемога над російським імперіалізмом, і набуття членства в Європейському Союзі та НАТО, і перевага демократії над авторитаризмом – кожна з наших сучасних стратагем, які становлять життєво важливе для України, органічно вливається в ідейні концепти, що з найглибших часів визначила наша «геополітика», а точніше, за словами Євгена Маланюка, «геокультура».
(Лубківський, г.Збруч)
І це головний тригер для Путіна. Він розуміє, що він не зможе зробити Росію третім полюсом світу, але чіпляється за свою нову формулу досягнення величі. А поруч немає нікого, хто міг би щось сказати йому.
Дуже гарно! 
