* * *
Крок за кроком іду до схилу,
і що крок, то втрачаю силу.
Загубила азарт і форму,
мов стомилася після шторму.
Ще лишилося часу трошки,
й макіяж не закриє зморшки.
Не сприймаю всерйоз події,
від усмішки мов молодію.
Я – зів’ялий цвіт на стеблині,
лиш вода мені в поміч нині.
Час краси загубився в часі,
нічусь вкрай при чиїйсь увазі.
Двадцять років співаю соло,
на губах від цукерки солод.
Хист не знищила досі карма,
маю старість, на диво, гарну.
Я ночами ще в снах літаю,
мабуть раю шматок шукаю.
Хочу душу пристосувати,
як залишу земні пенати…
13.01.2024