Я захотіла тебе, коли вперше відчула смак життя. Ти завжди поруч, і тілесно і в думках. Холодні каплі поту виступають при першому погляді, який я переводжу на тебе. Я знаю…якщо ти «ввійдеш» у мене, то все закінчиться зупинкою серця. Мої руки тремтять коли торкаюсь до твого життєвимагаючого тіла. Вночі та вдень вагаюсь, чи не скуштувати тебе? А якщо так? То що далі? А далі життя, але не таке, зовсім інше, без тіла лише наодинці з душею. Бо ж хіба можна залишити душу??? Багряна ніч нагадує мені твоє тіло… п’янке та отруйне. Думки одна за одною перебігають… Я повільним перебігом часу перетворюю тебе у себе, «земля у мене захиталась під ногами». Останні слова серця: «живи!!!»…та все…твоє тіло з’єдналось з моїм…
Чомусь здавалось, що все закінчиться зупинкою серця, але життя триває, тому, що ти можеш зупинити лише ритм серця…, а не життя!!!
