Хто знає, що таке доля?
Хто відповість на це запитання?
Шепоче про неї у вітряні ночі тополя,
Коли опадають листочки останні.
Про долю курличуть лелеки,
Відлітаючи, ніби навіки.
Їхній шлях далекий-далекий.
Тихо пливуть знесилені ріки.
І вітер гуляє в діброві,
На скрипці осені грає,
Він повість своєї любові,
Протяжно і сумно співає.
У таку осінню хвилину,
Коли хмари пливуть в небуття,
Я за ними подумки лину,
У далекі світи, в майбуття.
Що ж нас чекає далі?
Не скаже осіння природа.
Розлука, кохання, печалі,
За вікном все лютує негода.
Цей холодний вітер осінній,
Нас відніс у далекі світи,
Не бачити нам сонця проміння,
І кохання, що було не знайти.
Догорає тихо серця вогонь,
Погашений холодними дощами,
Його не врятує навіть дотик долонь-
Ніби вічність пролягла між нами.
Ця вічність долею зветься,
Неможливо змінити її.
Вирок цей не раз ще озветься
І зруйнує всі мрії мої.
І значить не доля нам бути у двох.
Ми різні пташки у різному небі.
Хай береже й благословить тебе Бог,
Більшого щастя мені і не треба…
То що ж таке доля?
Хто відповість на це запитання?
Шепоче про неї у вітряні ночі тополя,
Коли опадають листочки останні.
Оценка поэта: 4 Дуже гарно написано, особливо опис образів мені сподобався, тільки я б ще радила трішки попрацювати над розмірністю вірша.
Грабарская Катя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, попрацювати потрібно, але я писала цей вірш досить давно, коли тільки почала писати вірші, тому і вийшов він трохи не такий... А взагалі, не люблю повертатися в минуле і щось виправляти.
З Різдвом Христовим Вас!
"Шепоче про неї у вітряні ночі тополя,
Дякую!
