Сонет з Вестмінстерського мосту (пер. сонета Вильяма Вордсворфа)
Земля стоворити місце більше прекрасне не могла:
Душа пуста у тих, що бачити не можуть
Зворушливу величність; допоможуть
Їм ряси росяні, що місто одяга,
Як тільки ясний ранок наступає;
Затихлі вежі, судна і покрівлі,
Між небом і землею всі будувлі.
Здається, що саме повітря сяє.
Прекрасніше ніколи сонце не зійшло,
Не цілувало променем долини, гори, схили.
В моїй душі такого спокою давно вже не було!
Ріка тече так тихо, мов на крилах.
О Господи! Здається місто ще проснутись не змогло.
І лише ті, що серцем бачать, це відкрили...
