Мер Нових Санжар Андрій Река організатор будівництва багатьох пам'ятників в віреному йому селищі. Якось він захотів прославити працю місцевих ковалів, і замовив їм пам'ятник "селянській праці", якому аналогів в Україні немає. Ось і вийшов витвір.
Подзвонив до мене кум:
Чуєш куме, Гнате,
Що в Санжарах там за шум?
Нікого спитати.
Бачив куме, репортаж
В новинах кричали,
Що в Санжарах, в котрий раз
Щось там відкривали.
А ти куме приїжджай
В гості й не барися.
Ти ж в нас, куме, архітектор
Тож сам і дивися.
Кажуть в Києві нема
Ось такої штуки
Та й у світі не знайдеш
Хоч іди на муки.
Те є диво відкривали
Гості із Полтави.
В мікрохвона говорили
То пам’ятник «Слави».
Прошу, куме, опиши
Те Санжарське чудо.
Тільки прошу не бреши,
Бо я завтра буду.
Ото , куме уяви,
Труба з колосками,
А довкола три руки
Без м’язів – кістками…
І тримають три руки
Косу із граблями,
Вила гострі мов штики
І ще щось із краму.
Ідуть люди на базар
І в здогадках пріють,
Чому з труби три руки
Нараз височіють.
Позавчора тітчин син
Добренько набрався,
Як проходив повз трубу
То чуть не уср…ся.
Тож від страху парубочка
Ледве відкачали…
Ну, а він усе кричав:
Мертві повставали.
І повідав людям, мать,
На підпитку Миша:
- Ой лишенько, там - там
Мертві з косами стоять,
І навколо – тиша.
