Скажи мені, суцвіття жовте,
Мабуть, ти знаєш на милю довше,
Аніж написано в рядках
Книжок і сайтах не живих,
Де ж дух Природи, що жив
В помешканнях людських,
Куди ж він безоглядно зник?
Скажи мені, суцвіття жовте,
Що поросло на міліметрів сотні
Обабіч колись гордої сосни,
Чи та ж сама ти сосна –
Перевтілена її душа,
Що перейшла Небес мости,
І вищий дух звелів отут тобі рости?
Її-тебе пустили під сокиру
В холодну пору, зимову днину –
До дня початку січня,
Що зветься новий рік.
Нема в душі людській для тебе місця.
Суцвіття жовте, скажи мені,
Де ж епітафій по тій сосні,
Кому ж зашкодила вона,
Що після свят пішла вже на дрова?
Чому прогнали люди пам'ять,
Традиції, відзнаки, дати давні –
Що рік новий настає, коли уже весна,
А не летять сніги, у розпалі зима.
Суцвіття жовте, скажи мені,
Чи десь у лісу глибині
Міфічна папороть цвіте –
Виконавиця людських бажань,
Джерело сокровенності та знань,
І Мавка її там стереже?
О, Мавко таємнича лісова,
Відкрий же людям
Правду й втрачені знання.
2010 р. 29.09. 10.37. автобус: Чортків – Тернопіль