|
Черговий вірш із серця витягаю,
Минув вже рік,як блискнула гроза
У почуттях, яких уже немає,
І так самотньо котиться сльоза...
Усе наївний, думав, що минеться,
Що ти кохаєш досі, як колись,
Що той магніт кохання збережеться,
Та все пройшло, окреслилось, і ввись.
Мовчить душа, і ти мовчиш, не знаєш,
Тебе ж побачу, серденько щемить,
Мені байдужо те "Привіт" кидаєш,
І мовчки йдеш, а потяг мій біжить...
О як нестерпно згадую минуле,
Сьогодні рік, як раптом розійшлись,
Мене забула, швидко ти забула,
Хоча довіку бути ми клялись.
Твої ж дарунки досі зберігаю,
Любов до тебе в серці заграє,
Не видаляю спогади, чекаю...
Чого?...Для чого?...Що це все дає?
Руйную нерви, часом запиваю,
І регресивно в мене на душі,
Минув той рік, та досі пам'ятаю
Як раптом став та вилетів з осі.
Закритий лист з адресою, без марки,
А в нім слова де відчай виграє,
В кінці листа поставив я трикрапку,
Не надіслав...Таке життя моє.
26.5.2014
ID:
508781
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.07.2014 10:54:49
© дата внесення змiн: 10.07.2014 09:43:57
автор: Назарій Андрійчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Обов'язково надішліть!За душу бере... 
