Катам українського Народу
Сльози моєї не побачиш, кате,
Ти сина вбив і вбив тоді й мене.
До нас прийшов, аби у бруд втоптати
Усе, що для людини є святе.
Сльози моєї не почуєш, кате,
Я вчила сина землю берегти.
А що тобі казала твоя мати,
Коли ішов непроханим сюди?
Сльози моєї не діждешся, кате.
Нащадки наші відімстять тобі.
Готові ми за землю помирати,
У праведній й священній боротьбі.
Сльози не дочекаєшся, забродо,
Бо сильна кров у нас тече.
Ми були, є, й залишимось Народом,
Адже Вкраїна в нас - понад усе!
Оксана Максимишин-Корабель
3 листопада 2014 р.
Господи, хто ж прокляв нашу неньку Україну, що її діти стали по різні боки і чубляться?Чому Дассаде? Хто посіяв цей туман у Ваших головах, що ви вважаєте нас ворогами? Озирніться назад: майже всі ви вихідці із центральної, а то й західної України, А ваш кельменецький керманич? Не проти тих підняли ви зброю. Боротися з владою - це одне, а от з українським народом - це вже зовсім інше. Підтримую Вас, Оксано, Україна і її сини - понад усе!
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не зрозуміло. Данбасівці не йдуть на Україну. Навпаки, українські вояки несуть горе землі Донбасу. А у Вас тут все намішано.
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви знаєте, це у вас повна каша в голові. Донбас - це Українська земля, була , є і буде, як би того не хотілося московським посіпакам.А хто хоче рассєю, будь ласка, чемодан у руки і в московію, дорога відкрита. А жити на українській землі і ненавидіти її, це, м"яко кажучи,по-свинськи.Але вам, зазомбованим кагебістською пропагандою, цього не зрозуміти.
