Но не забыла
Грустили глупо мои сны,
Мои капризы и причуды.
Терялись в омуте зимы...
Я их спасать теперь не буду.
Я стала на печаль сильней,
Я стала на любовь мудрее.
Ключ потеряла от дверей -
От прошлого, сказать вернее.
Сомнения оставив там
И боль обид необъяснимых,
Сильнее стала на обман...
Но не забыла глаз любимых.
Ольга Радченко
Спроба перекладу...
Засумували мої сни,
Мої бажання, мої примхи,
Немов сховались від зими,
Я їх позбавила від пихи.
Сильніша нині на печаль,
Мудріша стала на кохання,
Бо залишивсь пустий причал,
Втекли у даль мої бажання.
Прожите залишилось там,
Як біль у грудях при ваганні,
Кохання зник густий туман,
Та очі світяться кохані…
