Вчора тост був за нашу свободу,
Щоб не стидно було від людей,
Щоб не залежати від думок «сумасброду»,
Від тих, в кого розуму менш, ніж в дітей.
Щоб рівнялось те, що всередині
Із тим, що по світу блука,
Щоб здійснялись усі наші мрії,
Щоб душа з тілом мирно жила.
Щоб було почуття межі,
Щоб ніхто із-за нас не ішов на ножі,
а ще, - щоб знайшли всі своїх людей,
тих, з ким вирощували б разом дітей.
Життя – не сюжет із фільму чи книжки,
Життя – воно ж просто дано!
Не знаєш, куди заведе долі нитка,
Чи з ким прийдеться пити вино.
Ми, тільки ми творці своїх доль.
Ще скільки падінь і злетів в майбутньому!
При останньому подисі все як на долоні.
Отоді щоб не стидно було й для дітей незабутньо!
