Мене ненавидять усі.
Чи я нена́виджу – не знаю?
Немов ходити по росі,
Приємно їм, як я страждаю.
Шматують серце кожну мить,
Плюють у душу через спину…
Життя нам да́но, що́би жить,
А не квилити без упину.
Життя нам дано, щоб іти!
Ми в цьому світі одинокі…
Немов неба́чачі кроти,
Ми тьму сприймаємо за спокій.
В нас кожен день нове лице,
В кишенях в нас лукаві ма́ски...
І не зважаючи на це,
Ми прагнем спокою і ласки.
Ми стільки робим помилок!
І через них, хтось знов страждає…
І мов останній кожен крок –
Ніхто майбутнього не знає.
Казав Господь: " Живи й прощай",
Хай ці слова нам стануть кредо.
Бо ця Земля – не завжди рай,
Не завжди пахнутиме медом.
Ти тут актор, а там глядач,
А тут ти просто потерпілий.
Забудь образи і пробач,
Щоб білий світ був завжди білим.
2013 р. А. І. Тофан
"Бо ця Земля – не завжди рай,
Не завжди пахнутиме медом.
Ти тут актор, а там глядач,
А тут ти просто потерпілий.
Забудь образи і пробач,
Щоб білий світ був завжди білим." Прекрасний фінал твору. Я думаю, у тебе, Андрію. велике майбутнє на літ. поприщі. Хай щастить тобі!
Андрій Тофан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш сподобався!Ти ще молодий хлопчина,а вже занурюєшся в філософію.Молодчинка!Зміст глибокий,а останні слова взагалі вразили "Забудь образи і пробач,
Щоб білий світ був завжди білим",- більшість людей навіть в зрілому віці так і не доходять до цього розуміння,не вміють прощати ...Ти ( пробач,що на "ти") молодий ,а вже маєш мудрість.Приємно зустріти такого розумного юнака.Хай щастить тобі в житті!Часто Розумні є "білими воронами " в нашому суспільстві.Нехай таланить тобі з добрими людьми!
Андрій Тофан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за теплі слова. Вам теж всього найкращого. .