твоєю рукою в мою вкладається троянда, а не свіча.
пробач, Архангеле, я не витримаю прозору твою печаль.
пробач, ти читаєш молитву досвітку, а я просто йду й мовчу.
мої хіпівські фішки дзвенять, як дзвони, і тихий твій крок не чуть.
в очах твоїх - ластівки, сонця, галактики... і світле таке "люблю".
та туга з*їдає мене, я скоро цим світлом себе спалю.
вельветом поношеним мляво човгаю по пилу святих доріг.
ти знаєш що, кинь мене тут, на узбіччі. навіщо докіль беріг?
мені все чуже - твоя мова, ці землі і доторки білих крил.
усе, що віддав, забери й роздаровуй, і душу мою забери.
я в тебе забрала дві жмені сонця й зустріла твою весну...
та хибно ти вибрав співати "осанна!" прокляту і мовчазну.
