Коли бокали терпли від вина,
Коли свічки меди ганяли в хаті.
Пили вино щоразу ми до дна,
Тіні зі стін дивились пелехаті.
Біля каміна сохнув березняк,
Порубаний грубезно , щоб міг тліти,
Стояв розлитий на столі вишняк,
І стомлені, уже не свіжі, квіти.
А ми удвох, товариш мій і я,
Зустрілися через багато років,
Пили за тих, кого взяла земля,
А ще за тих, хто полетів високо.
Свічка потухла, випите вино,
На обрії хмарки ховали зорі,
На нас дивився ранок крізь вікно,
Немов життя далеке й неозоре.
Тепла зустрiч! 
