скільки мовчання й несказаних слів
скільки думок і поглядів обережних
мрій і ілюзій. любові та ігор
спогадів й лихоманок.
скільки снів про тебе по ночам
що важко сказати, неможливо порахувати
і я вкотре збрешу собі сьогодні
я вкотре собі не зізнаюсь у всьому
я вкотре кричатиму тихо в подушку
видушуватиму сльози, аби хоча б трохи допомогло
аби хоча б стало легше на мить
аби хоча б перестало так сильно боліти
а потім засинатиму важко і довго
під ранок, о шостій, коли світатиме
коли сніг, такий же холодний, як ти вкриє землю
землю вкриє. почуття прикриє.