У неї очі замуровані – Ні мами в серці, ні отця. Мов черевики зашнуровані Від краю і аж до кінця. Із трави густої, із-за рогу Ледве чутно жебонить струмок Мовби кличе хтось про допомогу, Впавши на розпечений пісок.
ID: 648926 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 04.03.2016 16:49:34 © дата внесення змiн: 04.03.2016 16:49:34 автор: Галина Будянська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie