Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Пономаренко: Пусті оселі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ LubovShemet, 24.09.2016 - 14:34
Покинуті батьківські хати,Нікому не потрібні і старі, Приречені самотньо помирати І бути стертими з лиця землі... Немае вічного нічого в світі, Старе відходить в небуття, І нам нічого не змінити - Таке життя... таке життя... Людмила Пономаренко відповів на коментар LubovShemet, 31.05.2018 - 10:38
Такі зворушливі ці Ваші рядки... " І нам нічого не змінити -Таке життя... таке життя..." Дякую! Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за розуміння!
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, дякую Вам за це розуміння!
євген уткін, 22.03.2016 - 19:51
З болем у серці читав ці рядочки. Гарний твір, чудова поєзія! Я в захопленні! Ще хочу додати до Вашого вірша і свій на цю ж саму тему.НА МЕЖІ evgen :: НА МЕЖІ Щемко, і так тяжко на душі На село померле споглядати. Тут де породила сина мати, Спогади лишились на межі. Страшно коли мертву тишину, Відчуваєш наче у могилі. Із дитинства краєвиди милі, В заростях гіркого полину. Гірко усвідомлювати те, Що життя давно тут закінчилось Не пізнати – так усе змінилось Навіть і садок не зацвіте. Все що залишилось від села – Спогадом тривожить, аж до болю. Це гніздо лелече на тополі, Та духмяна річенька мала. Здичавіле поле до межі. Далі можна вгледіть асфальтівку, Що вела когось в свою домівку, А тепер там звірі та вужі. ID: 247732 Рубрика: Вірші, Лірика дата надходження: 17.03.2011 1952 © дата внесення змiн: 15.02.2015 12:54:59 автор: evgen Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячна за розділені відчуття суму й болю, за Ваш щирий відгук. Щемно читати Ваш вірш: "Все що залишилось від села –Спогадом тривожить, аж до болю." На превеликий жаль...Дякую Вам щиро за дуже гарний вірш. Любов Матузок, 22.03.2016 - 19:41
…І сходить сум незораних земельАж до небес в холодному тумані… Дуже красиво і розпачливо написали,гарний вірш! Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли нічого не зміниш, виходить розпачливо...Дуже Вам дякую!
Світлана Моренець, 18.03.2016 - 15:49
Майстерно пишете, пані Людмило! Змістовно, актуально, багатюще образно змалювали смуток помираючих осель. Це і мій біль, бачу таке щодень по дорозі на дачу. Занесла Вас в список друзів (надіюсь, не буде заперечень?), бо не маю можливості стежити за всіма публікаціями сайту. А Ваші вірші мені ДУЖЕ до душі! Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже рада Вам, пані Світлано, і на цій сторінці, і в списку друзів! Теж люблю Ваші вірші! Вдячна за цей відгук.
Калинонька, 10.03.2016 - 22:30
Вимирають села. Боляче дивитися на пусті занедбані подвір"я та хати. Біль душі... Недавно побувала у віддаленому селі в нашому районі і довго не могла заспокоїтись від побаченого: бездоріжжя , хати пусткою, все позаростало хащами, живуть лише люди похилого віку.
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за коментар. Так, справді вимирають села, особливо маленькі, віддалені. Ці болючі картини й покликали до написання вірша.Вдячна Вам за розділений настрій!
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за розділений настрій, Надіє!
Світлана Крижановська, 04.03.2016 - 19:25
Доречну тематику для віршотвору Ви обрали, пані Людмило. На жаль, в багатьох селах подібних "хатинок-привидів" дуже і дуже багато... Гарна робота! Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вам, Світланочко! Не могла обійти цієї справді болючої теми. Дякую!
Макієвська Наталія Є., 03.03.2016 - 23:48
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337460 На цю ж тему
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
До болю зворушливо!!! Дякую Вам.
геометрія, 03.03.2016 - 23:37
Чудово, Людо! Ви ніби пройшлися вулицею мого села, де колись жила моя свекруха, на невеликій її ділянці десь довжиною біля 400 метрів я нарахувала 20 отаких кинутих осель,господарів яких я добре знала...
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, п. Валю, саме на цей біль і відгукнувся вірш. Спасибі Вам за розуміння!!!
Людмила Пономаренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вашому візиту й щиро вдячна за коментар!
|
|
|