А як магічно, коли здійснюються мрії,
Ця мить немов і серце окриля,
Знов оживають несміливі ті надії,
Що їх давно поглинула земля.
Хіба не чудо - летіти птахом в небі,
Так вільно дихати, у ритмі з помахом крила,
Та у землі не бачити потреби,
Вона неволить, нищить, щастя забира…
Як гарно щиро та відверто відчувати,
Та не бажати сплати узамін,
Це як на берег штормового моря стати
Та кинутись в його шалений гін.
Як це чарівно – бути з кимось поруч,
Тримати за руку за будь-яких причин…
Та не боятися страшних життєвих покруч,
Що злісно заховалися за тин.
Як неймовірно бути завжди вільним
Та мати власну думку, власний хист.
Як круто бути трохи божевільним
І в "книзі" мати нестандартний зміст.
Як загадково мати трохи тайни,
Що оповита ореолом із краси,
Тож треба жити кожен день востаннє
Бо завжди поруч Потойбіччя голоси.
Одне лиш важко – залишитися собою
Серед брудних спокус, нещирості людей,
Бути готовим до останнього двобою
І зникнути у темній загадці ночей. ..
