Заздрю я тим людям
Що в рідному краї вмирають
Але ж діти мої й внуки
Тут про мене дбають
Хочу жити я ще довго
І їм помагати
Та онукам і правнукам
Пісеньки співати
Надихнув край рідний сили
Ще треба жити
Але ж залишилось вже небагато
По землі ходити
Життя...
Земне й прекрасне
З незгодами я змирилась
А та згадка про минуле
В спогадах залишилась
Не судіть мене так строго
За оці рядочки
Якщо захочете згадати
Прочитайте їх мовчки.
