У кожну ніч вривається тепло,
У кожен сон всотається прозріння,
Старій зимі забрижилось чоло
Від весняного голосіння
Замерзлих душ, що під вагою снігу
Не мають сили підвести очей,
Ми всі однаково чекаємо відлиги,
Нових світанків після збурених ночей…
У кожне серце зазирне надія
І руку кожного торкне чиясь рука,
Після страшної спеки завжди вітер віє,
А від дощу розходиться ріка…
Не дії наші нам малюють світ,
Самі лиш помисли будують нам світи…
Яким же буде кожен наш політ?
Таким як будуть всі твої думки…
В м’які обійми просяться серця,
Ласкаве слово кожному потрібне,
Солодка круговерть оця
Говорить нам, що всесвіт
Не пустий, не хибний,
А тільки витвір кожного із нас…
Малюймо гарними словами
І кольорами, і торканням,
І кожних подихом душі…
02.08.2016
