Немов дробом посічений простір -
Це колишуться згадки життя,
Тепер вони мої часті гості –
В оселі Одинокість вони – покриття.
Там, за межами стін емоцій,
Клубочиться діями інший Світ,
Що має мене ще при боці,
Але готує до себе мій переліт.
А я на крилах своїх споминів
Пакуюсь у політний багаж,
Знаю: нема там Сонця променів,
Там буде вибух мого життя – епатаж.
08.09.2016
Липовий Скиток