Впаде коса в некошену траву...
Тендітний стан в міцних руках прогнеться,
Свідомісь зойком в небо піднесеться
Та й перетвориться в святу росу.
Зійдуть по лезу відблиском журби
Найяскравіші зорі на світанку,
Щоб насолоду пити до останку
Нашіптуючи серденьку ''...люби...''
І коси млітимуть в міцних руках...
Лягатимуть покоси, мов цілунки...
...Косар важкі одягне обладунки,
Щоб приховати смуток у очах.
Покоси - солодкі спогади про молоде бурхливе життя,важкі обладунки - роки, в які хоче,чи не хоче ''косар'' ''одягнеться''.А душа ж молода!От і сум в очах, який приховується жартами та життєвим досвідом.Якось так ...Дякую за візит!Заходьте ще!