Її оголені стегна та уквітчані плечі,
Ще так довго не покидали думок,
Та дарували ковток,
У дивний та злегка примарний вечір.
Вже місяць їм бажав "солодких снів",
І зорі обіймали їхні повіки,
Її солодші від неба ліки,
Торкнутись його безмежних берегів.