А я без тебе - як без сонця…
Біжу від холоду в пітьму,
вподібнившись до марафонця,
що втратив фінішну пряму.
І світ для мене - чорний вигул,
де божевільні і різкі
рефлекси рятівного бігу
навскіс інерції зв’язків,
в котрих тобі не випадало
пізнати в сонячнім житті,
яка я тіньовитривала,
морозостійка в почутті.
І навіть некролог в колонці
твоїм ім’ям навстріч веде
туди, де мідним тазом сонця
колись накриється мій день!
