Я не шукаю щастя і розради у тобі.
В собі знайшла самотності безмежжя.
І не повірю в ніжні поцілунки слів,
Вони оманливі і неправдиві.
Хоча малюють сотні пристрасних полотен,
Та не зігріють душі у ночі неспокійні.
Тому спитаю я тебе, для чого я тобі?..
Ти майстер слів,
Ти їх натхненник...
Перебираючи пальцями,
Вдало підбираєш емоції,
Звучить все солодко і ніжно.
Проте торкнувшись губами до полину,
що росте у моєму серці здиргнешся від смаку.
Бо він тримається за губи,
Й здавлює гортань...
Гіркота залишиться надовго,
Наступного разу не зможеш доторкнутися до мене,
Бо страх сильніший за солодку мрію.