Час сумління свій забудь
Й вирушай скоріш у путь,
Де відкриті дороги грядуть.
Де дрижать всі шляхи,
Як подивишся туди
І минуле стоїть в забутті.
Не побачиш вже ти
Сльози й крики свої,
Що кинджалом встрягають в душі.
Позабута печаль
Й поглядаєш ти в даль,
Де майбутнє закриє твій жаль.
Не дивись ти у низ
І не падай туди ж,
Бо там струни твої позав'язанії...
Все забуто уже
І забудь й ти ж бо теж,
Бо що буде, то буде без меж.
