Зойкнуло срібло тонкої струни,
в пальці вп'ялось, задзвеніло,
ритми фламенко, як діти весни,
простір бентежать сміливо.
Тут забуваються труднощі й біль,
мозок отримує ласку,
звуки гітари змивають цей пил,
душу заводять у казку.
Руки, як сарни, по грифу летять,
з тремоло родяться перли,
радість виходить, мов в'язень з-за грат,
з пам'яті кривди вже стерлись.
Бій кастаньєти, гітара, танок,
музика править тут залом,
місця немає для згубних думок
в серце що колють, мов жалом...
2017 р.
*******************************
Фламенко
Желтая бронза гитарной струны
в пальцы впилась, зазвенела,
ритмы фламенко, как дети Весны,
воздух рвут дерзко и смело.
Вмиг растворяются хлопоты дня,
ноги, как просятся пляску,
тает печаль, словно воск от огня,
жизнь превращается сказку.
Пальцы, как серны, по грифу бегут,
сладко чеканят тремоло,
грусть улетает, чудесный уют
строится вычурным соло.
Радость плеснула волшебной рекой,
молнией брызнули страсти,
дивный мотив сердце вводит в покой,
все в его сказочной власти.
2015 г.
Музыка может многое так как и слово... Понравился стих.Успехов Вам!!! 
Гарний вірш про гарний танець. А звуки гітари заводять у казку, де немає місця для згубних думок. Вітаю з творчою удачею!
