От весна уперта, все з зимою грається.
В почуттях відверта: догодить старається.
Снігу зима кине - раптом вийде сонце.
Сніг швиденько гине, і вода в долоньці.
Що зимі робити, як весну здолати?
Може, попросити: Досить в жмурки грати?
Та весна не слуха, грається, сміється.
Пада зима духом... Скоро це минеться?
Вітер чеше коси молодій берізці.
Де б ще взяти роси, щоб помити ніжки?
Раптом щось згадає і дощем заплаче.
Та зима не вірить: хоче одурачить.
І двобій триває. Хто ж тут переможе?
Ми це добре знаєм, що зима все зможе.
Всі тебе чекаєм з снігом, подарунки...
Тут весна безсильна, хоч вона й чаклунка.
Всі чекаємо на весну та надіємось на перемогу!
Гарний вірш, наче дивишся через вікно! Рада зустрічі із Вами, дорога Надюшко! Чудового Вам настрою та щасливих миттєвостей!