Як зрушитись із мітки "сім" і "вісім"
І опуститися , бодай, на "сім" і " п"ять"?..
Мірила стрілки наче подуріли...
Не посувають - з наглим вереском летять!
А я стою... Не рухаюсь... Завмерла...
І згадую на світі всіх святих...
Дивлюся вниз...заклякла , майже вмерла!
Який -то, блін, для жінки дикий стрес!
Вже кроком впевненим іду на кухню,
Бо в нервах, Боже борони, заснеш,-
То зранє вздрієш півстолітню рухлю
І то вже довго ся не відшкрябеш...
Три голубці, драглі і мармуляда
Здибають вмить пристанище своє.
В шуфдядці, "на алярмі"- чоколяда
В такі моменти, як лікарство, є
За неї, правда, совість в груди б"ється,
А то й здіймає вереск: Не жери!!!
В ту мить, в очах своїх росту, здається,
Кладу в шуфлядку, плачучи: Живи!
Вляглися нерви, чуєш, клоне спати,
Лягаєш, як по купелі дитя...
Вирішуєш для себе: з понеділка
Зачне нове достойнеє життя!
Та, видно, не дожер той срес проклятий...
Сметанка в холодильнику... густа...
Спинись! Бо на тім світі буш палати!
А та кричить безстидно: Я - твоя!
Іду... Бо ж не відчепиться, не втахне,
В найглибшім сні дошкулює тебе,
Ідеш на крик, що божевільно пахне,-
Намацуєш свіженький чорний хліб...
Спасибі Богу, виросла дитина
І зять із Санта -Барбари утік...
Іду, взяла б його лиха година,
Стираю з пам"яті - що-м важила вторік
З"їдаю хліб, мачаючи в сметанку,
Відкрити очі, совість не пуска...
Вже твердо чую: спатиму до ранку!
На пульсі совісті си гойдає рука
Погладжуєш той пульс і шепчеш тихо,
Щоб не злякатися самій собі на смерть,
Що прийде в свято твого шлунка - лихо
І ти з"їдатимеш зі всього тільки чверть!
Дякую,Надійко,що розвеселили...Я зрозуміла,що у Вас найкращий день - понеділок,а в більшость людей найчудовіший день тижня - завтра: всі кинуть курити,сядуть на дієту,займуться спортом,почнуть нову справу,а якби ще й зарплату видавали...