Живе у віках білоруськеє слово –
Народна душа і народна хвала.
Тебе обзивали «мужицька це мова»,
А нам же ти мовою мами була.
Доладна, прекрасна, так люба і мила,
У мами, що шила нам свитки з рядна,
Що влітку на річці полотна білила,
Й овес восени дожинала одна.
У мами, що зимами кросна снувала,
Що нас від колиски, як тільки могла,
Сумлінності, правді, добру научала,
Дбайливо від різних хвороб берегла.
Приїду додому... і що за проява...
Почую розмову, чи пісню, чи вірш –
Здається, зі мною говориш ласкаво,
І поруч зі мною на стежці стоїш.
У маках червоних палають долини...
О, мамина мово! Дитинства весна!
Тебе мені зроду ніхто не замінить,
Бо ти, як і мати, на світі одна.
Алесь Бачыла
Матчына мова
Жывое ў вяках беларускае слова –
Народа душа і народа хвала.
Цябе абзывалі “мужыцкаю мовай”,
А нам жа ты матчынай мовай была.
І самай прыгожай, і самаю мілай,
Той маці, што шыла нам світкі з радна,
Што ўлетку на рэчцы палотны бяліла,
А ўвосень авёс дажынала адна.
Той маці, што зімамі кросны снавала,
Што з самай калыскі, як толькі магла,
Сумленнасці, праўдзе, дабру навучала,
Старанна ад розных хвароб берагла.
Прыеду дадому... І што за праява...
Пачую гаворку, ці песню, ці верш –
Здаецца са мной размаўляеш ласкава,
І сцежкаю поруч са мною ідзеш.
У маках чырвоных гарыць прыгуменне...
О матчына мова! Маленства вясна!
Ніколі ніхто мне цябе не заменіць,
Бо ты, як і маці, на свеце адна.
ID:
796974
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 24.06.2018 23:37:44
© дата внесення змiн: 24.06.2018 23:37:44
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
