Крутяться невпинно коліщатка,
І день за днем по кругу біжать.
Зима, весна , літо та осінь,
Це годинник відраховує мить.
І життя на циферблаті цьому,
І здається, що він спішать.
Не відчуває годинник втому,
Не хоче біг часу призупинить.
Здається, що було недавно,
Коли босим бігав я по траві.
Здається, що було це недавно,
Як гуляв аж до ранкової зорі.
Крутяться життя коліщатка,
І день за днем по кругу біжить.
Зима, весната, літо та осінь,
Це годинник відраховує мить.
Програш.
Як пригадаю часи молодії
То нестримна сльоза потече.
Що ж ви роки? Коні воронії!
Що раз залишаєте мене в зимі.
Роки- коні, призупиніться,
На коротку мить назад поверніть.
Я вас із радісно зустріну
І будемо як в молодості гулять.
Не зупиняються роки-коні,
Не хочуть повернутись назад.
Вони в минулому на припоні,
Де юності моєї чарівний сад.
Невтомно крутяться коліщатка
І день за днем по кругу біжить.
Зима, весна,-літо та осінь ,
Так годинник відраховує мить.
Чомусь пригадались слова Ліни Костенко: "Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми. "
Чомусь пригадались слова Ліни Костенко: "Нехай підождуть невідкладні справи.
Ой біжить час,ледь встигаємо за ним... Осінь позаду, листя на купі, куйовдиться дим... 
а кажуть, що часу насправді не існує, 
