Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.
Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.
Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.
Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.
Літня картина жива у тебе, Олечко, тільки трошки збився ритм. Почитай, як би я записала:
Як сонце сідає спочити,
Багрянець цвіте угорі,
Спада оксамитом на жито,
Повзе промінцем по стерні.
І вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв,
Він бачить, як сонце яскраве
Ховає покоси отав.
Подумай і ти, як зробити краще. Не ображайся.
Та я бачила, що в мене в двох словах "оксамитом" і "споглядає" наголос неправильний, але чоммусь, ніяк не могла підібрати потрібне слово. А щоб поміняти слова " Оксамитом спадає" на Спада осамитом" місцями, не дійшло.. І тав само з другим словом. Дякую за підказку! Ну хтоб мені ще підказав, Ганнусю, як не Ви.
Шовком смарагдових трав торкнулися мого серця, Оленько. Так, літо вже на заході сонця, а ми ще не нагрілися і не поніжилися в теплі. Все дощі... Гарний вірш! Тепленького, сонячного дня!