Заблукала осінь у тумани,
Закотилась даль у сивину,
Не гуркочуть небеса громами,
Запахи п’ють пижми й полину.
Німота дрімає у дібровах,
Утопились трави у росі,
Все частіше ранок супить брови,
Мул шукають ситі карасі.
І кущі, й дерева напівголі.
Осінь, хоч і пізня, чарівна,
Коли сонце жовте, напівкволе
З марева густого вирина.
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
Дуже гарно! 
